?

Log in

No account? Create an account

Попереднє | Наступне

Non-official report (2)

Світ очима шрифтовика (частина друга, остання)

Далі було ‘Mesrob + Jakob’ про вірменську писемність. Докладала Carolyn Puzzorio з Лінкольнського університету. Тема була знайома, оскільки я сам свого часу нею займався. Проте історичні зразки були мною небачені, також демонструвались власні вправи доповідачки з вірменської каліграфії. Знімки не вийшли, проте у приватній бесіді я отримав від неї цікаву адресу: www.armfont.ca .

 

Далі мене понесло на ‘Digitizing theNational Estonian typefaces’, бо естонські шрифтовики були чи не найсильнішими у Совку. Такий собі Март Андерсон так саме неквапно, як і фінські колеги, демонстрував класичні мальовані чи писані класичні зразки естонських майстрів, починаючи з Гунтера Рейндорффа, і нароблені ним цифрові фонти. Тема може бути розвинута, проте загальне враження відставання. Навіть зразки вибрані не ті (а з естонського доробку є що вибрати), які б справили враження сьогодні на не-естонця. Трохи цікавішими вийшли фонти Syrup за двома різними каліграфічними роботами Тоотса та Kesta за обкладинкою Антса Седе, мабуть саме тому, що дизайнер мав більше свободи, доробляючи літери.

 

Цифрувалась, як бачите, не готика, а той мінускул пташиним пером, що між рядками. Великі літери було взято з іншої відомої композиції Тоотса.

 

Демонструвався гротеск, проте мене привабила модернізована в’язь, що має дуже сучасний вигляд.

 

 

Наступну доповідь про книжкові перлини національної бібліотеки я не витримав більше 15 хвилин, на протязі яких доповідачка з бібліотеки, вивісивши на великий екран назву своєї доповіді, так само неквапно, як її земляки розповідала, як добре розвивався друк у Німеччині, Італії та Франції, з рефреном: “А у Фінляндії друк розвивався погано!”.  Проте і незалежно від цієї доповіді на реєстраційному столі усім бажаючим серед іншого безкоштовно пропонувалось чудово зроблене видання: “Митці та літери: книжкове мистецтво фінського “Золотого віку” з ілюстрованою передмовою про розвиток друкованої графіки світового модерну та фінськими матеріалами з 1894 по 1922 рік. До речі бібліотеку  Гельсінкі збудував Олександр ІІ (який багато чого непоганого зробив для своїх підданих фінів, бо дружина його була фінською баронесою і дуже опікувалась батьківщиною) і звелів надсилати для цієї бібліотеки всі видання Імперії. Отже сьогодні цілком вільно будь хто у цій бібліотеці може дістатися до цих видань, книжок та періодики – набагато, як кажуть, простіше, ніж у Москві та Петербурзі.

 

 

 

Наступний день, неділя, почався з інтригуючи названої ‘A Wild Play With Diacritics’. Доповідав професор лінгвістики Juhani Lehtiranta. Фінські лінгвісти дуже цікавляться своїми родичами, яким менш пощастило – малими фіно-угорськими народами Уралу та Сибіру. Десь на початку минулого століття для точного запису фонетики цих народів було створено фонетичну абетку, набагато точнішу і, відповідно, складнішу за міжнародну систему фонетичного запису. Наприклад ця остання відтворює тільки дві довжини приголосного “п” – довгу та коротку, а фінська – сім градацій, і все це за допомогою діакритичних знаків. Система на базі латинки придатна відтворювати фонетику мов не тільки уральської сім’ї, а будь-яких. Взагалі річ корисна і заслуговує поваги. Проблема, як це відтворювати у друці. У Гельсінкі була тільки єдина друкарня, де вміли складати цим письмом, та й та збанкрутувала у 60-ті роки (я, навіть, здогадуюсь, чому). Не дуже вдалі спроби робились також у Талліні та Ленінграді, і ось нарешті прийшла технологія OpenType, і професор самотужки (поважаю!) зробив фонт для вирішення цієї проблеми. Оскільки це – не головне його заняття, часу розвивати далі цю галузь в нього нема, але він хоче зацікавити проблемою ООН чи ще кого, для подальшої розробки. Поки що зацікавлені японці (знов вони!). Щасти професору!

 

І знов японці: Masayuki Yamamoto, ‘Harmony of Type Mixture in Japanese Typography’. Японське письмо, як, мабуть, всім відомо, здавна складається з трьох основних частин:  китайського походження та вигляду ієрогліфів – так зв. “канджи”, – якими зазвичай позначають корені слів, та двох фонетичних слогових абеток – хирагани та катакани. Хіраганою позначають флексії (суфікси, префікси і т.ін.), якими, як і слов’янська, така багата японська мова. Катаканою записують звучання іноземних слів (не дуже точно). ХХ століття додало до цього розмаїття ще горизонтальний запис зліва направо (традиційно разом з китайцями та корейцями писали та й зараз пишуть зверху вниз, розміщуючи рядки-колонки справа наліво) та латинку, що мусить стояти поміж традиційних знаків. І це якраз повний комплект японських знаків: ієрогліфи, дві різні слогові абетки “кани” та латинка. Проблема – як це гармонізувати, особливо латинку з традиційним письмом. Автор доповіді, молодий професор університету, розробив дотепну методу порівняння японського та латинського письма різних шрифтів. На основі опитування великої кількості людей (в даному випадку студентів двох університетів) створюються графіки, які відбивають емпіричну оцінку японського та латинського шрифту (чи частин одного шрифту) за багатьма параметрами, серед яких, крім звичних: контрастність, жирність і таке інше, присутні, наприклад, такі, як традиційність/оригінальність, жорсткість/м’якість і т.ін. Накладаючи графік японки на графік латинки можна побачити, наскільки одне накреслення пасує до іншого. Оскільки у мене теж з’явились певні думки, як можна гармонізувати все це хазяйство, я мав потім з японцем коротеньку бесіду, з якої дізнався, що у Японії мало не щорічно проходить конкурс шрифтового дизайну, і можна прийняти участь. Якщо не помиляюсь, 10 000 знаків (або 100 000) – і золотий ключик буде наш! (Може бути розвинуте...)

 

 

 

Ще були дві доповіді – Адама Твардоха та Юрія Ярмоли, - презентуючі систему Photofont та новий ФонтЛаб. Система Photofont дозволяє призначити літерами фонту будь-які напівтонові та кольорові зображення, а далі використовувати, скажімо у Фотошопі, як майже звичайний шрифт. Це може бути акцидентний шрифт, де літери читаються, чи Пі-фонт, де замість літер будь-які зображення. Було продемонстровано кілька таких фонтів, зокрема фонт Venechka, який, здається, Lucas спеціально виклав з пивних пляшок, і фільм про те, як це робилось (тобто спочатку найдотепнішим методом опорожнювались пляшки, а тоді вже натхненно відтворювались літери).

Новий ФонтЛаб, призначений задовольнити майже всі забаганки шрифтових дизайнерів, у МАС-івській версії містить ще й начебто покращаний встроєний  Fontographer.

 

 

 

Ще була чудова презентація виставки ‘Typographically Speaking: The Art of Mattew Carter’ – сама виставка, присвячена 50-річчю творчої діяльності Метью Картера, теж десь у місті функціонувала, але я , на жаль, до неї не дістався. Проте й сама презентація була дуже цікава та багато ілюстрована. Метью Картеру, до речі, ще й вручали якісь дарунки від АтурІ на ознаку ювілею. (Може бути розвинуте...)

 

 

Це такий собі шрифт чи, скоріше, система ‘Walker’ з додаванням різноманітних серіфів та зв’язок на трьох рівнях. Дуже цікаві, мабуть, результати його використання.

 

 

Конференції традиційно з 1996 року обслуговує голландський книжковий магазин ‘Nijhof + Lee’ (www.nijhoflee.nl). Очі розбігаються! Минулого року я придбав собі дві книжки про грецькі друковані шрифти, Капрівську “Історію готичного шрифту” та кілька чисел чеського часопису ‘Typo’ – нащадка колишньої ‘Typographiea’, і ще й замовив “Стандарт Юнікоду" та книжку з африканського шрифтового дизайну. У цьому році я спокусився на ‘Arabic Typography’ (вже сталася у пригоді) та величезний альбом, присвячений славетному часопису ‘Upper & Lower case’. На щастя, вдалось домовитись з продавцями – я залишив 10 примірників своєї торішньої брошури для продажу у Голландії, ще трохи доплатив і отримав ці дві книжки. Ще, просто у місцевому книжковому магазині придбав “Енциклопедію друкованих шрифтів” англійською. Було ще велике видання про печеру Ляско, проте за 80 Євро жаба вдавила! (Може бути розвинуте... Особливо про жабу!:)

 

Ще, як ‘country delegate’, я заздалегідь подавав звіт про найважливіші події у галузі шрифту та (полі)графічного дизайну у моїй країні, який було надруковано у спеціальній брошурі серед інших звітів. Подій було небагато, проте трохи назбиралось:

- Квітень 2004, Київ, студентська виставка “Шрифт у дизайні”,

- Серпень 2004, Київ, виставка Василя Чебаника,

- Українські дипломанти TypeArt’05,

- Публікація у Львові “Української рукописної книги” Якима Запаско.

Все це було, звичайно, англійською і трохи детальніше. Кожний учасник отримав таку брошуру і ще купу різних цікавих матеріалів (серед яких був і СД з моєю доповіддю) разом з фірмовою зручною торбинкою на плече та фірмовою ж футболкою.

 

Ще можна заглянути сюди: www.typeradio.org

Comments

( 13 коментарів — коментувати )
henyk
07 жовтень 2005 07:36 (UTC)
Walker
Я так і не зрозумів з контексту чия ж вона, та система? Бо її зародки (?) вбудовані у Фонтлаб як "редагувати: знайти типову криву : замінити на іншу вибрану" і так по цілому шрифту :) Принаймні глобально поміняти накреслення засічок так можна!
viktor_kharyk
07 жовтень 2005 21:57 (UTC)
Re: Walker
Наскільки я зрозумів, ця робота була зроблена набагато раніше комп’ютерної ери. Як саме технічно вона була реалізована і чи була реалізована взагалі, чи лишилась на рівні проекту, я не знаю.
henyk
10 жовтень 2005 11:49 (UTC)
Re: Walker
Боюся що той фонтлабівський (не дуже інтуїтивний) варіанти лишився єдиним :/
henyk
07 жовтень 2005 07:40 (UTC)
Естонські зразки
Ось ти кажеш що повибирали для цифрування не ті. А які, на твою думку,— "ті"?
viktor_kharyk
07 жовтень 2005 22:02 (UTC)
Re: Естонські зразки
Як розвиток теми можна принаймні викласти інші менш вдалі зразки того, що цифрувалось. А як відповісти, що на мою думку з естонського доробку доречніше було б цифрувати, не викладаючи шалену купу нових ілюстрацій, - я не знаю. Може, у тебе є щось з книжок на цю тему, тоді легше назвати сторінки. Чи можу насканувати та надіслати особисто (якщо ця тема тебе справді так сильно цікавить).

Взагалі я мав на увазі більш вільні каліграфічні роботи.
henyk
10 жовтень 2005 12:04 (UTC)
Re: Естонські зразки
Маю тільки "Современный шрифт" Тоотса. І все.
henyk
07 жовтень 2005 07:46 (UTC)
Київська виставка
Я б не називав її студентською, бо коли там висіли роботи Мітченка й Криворучка... ну ясно? ;)
До речі: ще не пізно викласти про неї трохи тенденційний фотозвіт (одномегапіксельні знімки, досить такі замилені... бо камера була така)? (місце для цього нарешті є) :)
viktor_kharyk
07 жовтень 2005 22:06 (UTC)
Re: Київська виставка
Якби ти виклав той звіт рік тому, як обіцяв, я, може, мав би про ту виставку менш уривчасте уявлення. Все, що я зміг витягти з Сітки, та й рівень показаних у Сітці робіт, свідчило, що виставка студентська. Проте все одно цікаво було б подивитись саме роботи Криворучка та Митченка.
henyk
10 жовтень 2005 12:54 (UTC)
Re: Київська виставка
Я ж то викладу, але якість вам усім не сподобається...
behemot
08 жовтень 2005 16:00 (UTC)
Re: Київська виставка
викладай, звісно :))
а мене там на фотках нема? :))
henyk
10 жовтень 2005 12:56 (UTC)
Re: Київська виставка
Як ти міг на них бути, коли тоді з'явився на виставці за 2 години як усі розійшлися? 8)
behemot
08 жовтень 2005 16:05 (UTC)
прекрасний допис.
а віддайте його до якогось паперового журналу?
viktor_kharyk
08 жовтень 2005 20:23 (UTC)
Я вже намагався зацікавити торішньою брошурою київське "Друкарство", як продовження низки статей, що я колись там друкував. Проте ніхто не зацікавився. А принципово я не проти. Черга за паперовими журналами, а їх щось не видко в тій черзі.
А за схвальну оцінку дякую!
( 13 коментарів — коментувати )