igordudnik (igordudnik) wrote in ua_typography,
igordudnik
igordudnik
ua_typography

Журнальна графіка Нарбута

205.04 КБ
Цікавлячись історією журнального дизайну, я прийшов до безперечного висновку, що український журнальний (та власне й книжковий) дизайн необхідно поділяти на 2 періоди: до Нарбута і після. Те що Геогіргій Іванович зробив протягом лише двох з половиною років, ми наслідуєм і досі, а багато чого відкриваємо заново. Так, на жаль, багатьом сьогодні не відома журнальна спадщина Нарбута, і це незнання змушує говорити про відсутність традицій.


Першими українськими журналами вважаються "Харьковскій демокріт" та "Украінскій веснiк", що почали видаватися 1816 року у Харкові. В середині 19-го ст. існувало вже чимало українських журналів (в основному літературної, етнографічної та історичної тематики) у Надніпрянщині, Галичині, Петербурзі. Саме в столиці Російської імперії видавався найвідоміший український журнал середини 19-го ст. "Основа", над яким працювали П. Куліш, Т. Шевченко, М.Костомаров, М. Вовчок та ін.
На жаль у 1863 та 1876 рр була законодавчо закріплена заборона української мови у Російській імперії, що призвело до занепаду журнального видавництва у Наддніпрянщині, тобто саме у той час, коли до журнального дизайну проникає репродукційна фотографія, і коли у поліграфії стають можливими великі тиражі. У другій половині 18-го ст. вільне українське журнальне видавництво існувало лише в Галичині.
Відродження у підросійській Україні стає можливим тільки після революції 1905 року. Тоді з"являються журнали "Сяйво", "Українська хата", "Дзвін", "Світло", "Дніпрові хвилі" та ін.












Але пожвавлення журнального видання не призвело до високої якості журнального дизайну. І одною з основних причин цього можна назвати відсутність на той час, української художньої і дизайнерської школи. В Україні на тоді були лише 2 більш-менш помітні графіки — В. Кричевський (який майже не працював у журнальному дизайні) та О. Судомора, ще кілька художників (Самокиш, Сластіон, Їжакевич), працювали переважно у станковій графіці виконували журнальні роботи епізодично і з перенесенням на них станкових принципів.
Інакша ситуація спостерігалася у Петербурзі, де журнальне видання було на рівні європейського, і де з кінця 19-го ст. існувало потужне мистецьке об"єднання "Мір іскусства", до якого у 1906 році примкнув український графік Георгій Нарбут. Переїхавши до Петербурга з рідного Глухова, Нарбут живе і працює там до 1917-го.
У вересні 1917 Нарбут переїздить до Києва, де живе і працює до своєї передчасної смерті у травні 1920-го. Те що зробив Георгій Іванович за ці два з половиною роки неможливо переоцінити, і багато його робіт, замовчуваних у радянські часи, ще чекають на своє дослідження. Я ж зараз хочу зупинитися лише на роботах Нарбута у журнальному дизайні.





281.22 КБ

460.27 КБ

497.34 КБ



Всього кілька нарбутових журналів вдалося дістати повністтю, а не самі лише обкладинки, зокрема "Весник совета народного хозяйства Украины", та журнал "Мистецтво", редизайн якого робив Георгій Нарбут вдалося проглянути всі числа. Ось як виглядав журнал "до Нарбута":







Нарбут починає працювати над журналом з третього числа, до якого робить заставку і титул. Цікаво, що до друку титул пішов чорнобілий:





Четверте число по дизайну майже не відрізнялося від третього, а ось наступне, спарене 5-6, вже набуло цілісного образу:















З наступного ж числа (1/1920) Нарбут робить повний редизайн журналу:

















Бачимо і присутність модульної сітки, і роботу з білим полем, яке працює як композиційний елемент, і цілісний, в одному стилі набір заставок та кінцівок, що виконують функцію розмежування рубрик, тобто цілком дизайнерський підхід. А який зміст!!!
Далі одна з останніх робіт Георгія Нарбута, яка до друку не пішла, і лишилася тільки в ескізі:




Tags: Георгій Нарбут, Українські художники-графіки, обкладинки, історичні зразки
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic
  • 26 comments